23 січня 2019 року у рамках Програми академічних обмінів iменi Фулбрайта в Українi в Інституті інноваційної освіти КНУБА  відбувся семінар на тему “IQ Testing in the United States”.

Участь у ньому взяли викладачі Університету, аспіранти.

Спікер семінару, професор Джозеф Куш із університету Дюкейн, м. Пітсбург, штат Пенсільванія, який є директором докторської програми з технології навчання та лідерства, поділився цікавим досвідом оцінювання пізнавальних здібностей людей засобами тестування IQ, який широко практикується  у Сполучених Штатах.

Спроби сформувати цілісне уявлення про природу інтелекту на основі виявлення й опису його властивостей у сучасному світі обтяжені багатьма суперечностями, оскільки багаторічні психометричні дослідження конвергентних інтелектуальних здібностей не дали вичерпних і авторитетних відповідей на багато пов'язаних із цим загальних питань. Проте на сьогоднішній день це питання набуває особливої актуальності, тому розроблено досить багато тестів для оцінки інтелекту, найбільше використання з яких мають школи Векслера та тест Стенфорд-Бінне. Щоб здійснювати оцінку інтелекту, здебільшого використовують два субтести – вербальний та невербальний. В одному пропонують задачі, що потребують дій за допомогою слів. В іншому субтесті потрібно виконувати завдання, практично не пов’язані із семантичними діями. Загальна оцінка визначається сумою оцінок вербального та невербального субтестів і називається "коефіцієнтом інтелекту", скорочено IQ.

Таким чином, коефіцієнт інтелекту – це кількісний показник рівня інтелектуального розвитку, який і визначається за допомогою тестів інтелекту. Тести інтелекту створюються у цілком конкретних соціальних умовах, тому у них відображаються соціальні норми та цінності, а також стандарти поведінки та мислення, притаманні певній культурі, а це, у свою чергу, обмежує сферу їх застосування.

Завдання таких тестів теж різні. Іноді вони адресуються до словесно-логічного мислення або  спрямовані на оцінку розвитку наочно-образного і наочно-дієвого мислення; в деяких випадках дозволяють характеризувати пам'ять, увагу, просторове орієнтування, вербальне розвиток та ін.

Оцінки IQ у світі широко використовують для оцінки загальних здібностей  при виборі університету та оцінки кандидатів на роботу. Навіть коли студенти підвищують свої бали на стандартизованих тестах, вони не завжди покращують свої пізнавальні здібності – такі як пам’ять, увага та швидкість.  У дослідницьких контекстах результати тестування вивчалися як предиктори результативності та ефективності  роботи.

Наразі питання тестування інтелекту викликає великий інтерес і у науковій спільноті, і у освітянському середовищі, і серед роботодавців. Для України це достатньо новий напрямок роботи. Але увага до нього зростає дуже швидко. Підтвердженням тому є і той інтерес, який викликав у академічної спільноти Університету семінар  професора Джозефа Куша.

Наукові інтереси спікера семінару, доктора філософії, професора програми «Навчальні технології» в Школі освіти Пітсбурга та директора докторської програми в області технологій навчання та лідерства, також включають питання, пов'язані з чесністю і упередженістю випробувань в меншини і групах населення з особливими потребами, використання технологій для оцінки когнітивних навичок.

Зауважимо, що Програма імені Фулбрайта, у рамках якої відбувся семінар, заснована в 1946 році і є найстарішою і найбільш престижною міжнародною програмою обміну вченими та студентами, що фінансується урядом Сполучених Штатів Америки. Законодавча ініціатива створення вказаної програми належить сенатору від штату Арканзас Джеймсу Вільям Фулбрайт (J. William Fulbright).  Антигуманна сутність Другої світової війни та її руйнівні наслідки спонукали до зміни способу мислення й формування спільного майбутнього, основою якого є приналежність до роду людського в усій його різноманітності. Саме ідея міжнародної освіти, що уможливлювала не тільки подолання географічних кордонів для науковців та студентів, але й сприяла покращенню взаєморозуміння та налагодженню мережі особистісних та професійних контактів, стала вдячним ґрунтом для глибшого взаємопізнання людьми один одного.   

 З 1992 року Програма імені Фулбрайта відчутно увійшла до культурно-наукового простору України. Витворилася спільнота її випускників з добрими традиціями, глибоко укоріненими на засадничих цінностях людського існування, досвід кожного окремого представника якої – фулбрайтівця (так йменують себе випускники Програми) – є свого роду ферментом активізації інтелектуального життя в Україні. У 1999 випускники Програми імені Фулбрайта заснували Українське Фулбрайтівське товариство, що своєю діяльністю уприсутнює ідею Програми, активно упроваджує у життя фулбрайтівський досвід, набутий в американських університетах, зітканий з десятків, сотень різних напрацювань, досягнень й прагнень науковців, базований на живому спілкуванні «від людини до людини» й дискусійно-діалогічному обміні думками, досвід, що спонукає фулбрайтівців не тільки робити порівняння й ініціювати зміни, але й стати їх активними учасниками. Проведення щорічних конференцій, тематичних семінарів та круглих столів, інформаційних зустрічей (поінформування українців про Програму), вихід поза межі локального інтелектуального простору через багатоактне спілкування й працю над спільними проектами з науковцями й інституціями інших країн – далеко не повний перелік того, чим з власної волі й завдяки досвіду займаються фулбрайтівці. Підтримку для опублікування праць — монографій, наукових збірників, підручників, – що їх фулбрайтівці підготували завдяки участі у науковому стажуванні, надає Програма малих грантів, фінансована Інститутом міжнародної освіти та Бюро у справах освіти та культури Державного департаменту США; у рамках Програми також можливе покриття видатків на організацію наукових заходів й участі у міжнародних наукових конференціях.

Сьогодні Програма імені Фулбрайта  підтримує академічні обміни з більш ніж 155 країнами світу.

За час існування Програми в Україні – з 1992 року – близько 1000 українців навчались, стажувались, проводили дослідження в США; у свою чергу, понад 650 американців викладали в українських вишах й займались науковою працею.