16 квітня 2025 на кафедрі Інноваційної архітектури та дизайну ВСП «Інститут інноваційної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури» відбулася зустріч з нагоди відкриття виставки, присвяченої 95 річчю КНУБА, на якій були представлені роботи випускників Київського інженерно-будівельного інституту (КІБІ) 1941року, однокурсників, подружжя – Самуїла ВАЙНШТЕЙНА, почесного члена Української академії архітектури та архітекторки Еріки ГРІНГОФ.
У зустрічі взяли участь президент Української академії архітектури, професор Олег СЛЄПЦОВ, віце-президент УАА, професор Микола ДЬОМІН, донька подружжя архітекторів член-кореспондентка УАА, доцентка Марина АВДЄЄВА, дійсні члени академії УАА професор Олександр КАЩЕНКО, професор Віктор ТІМОХІН, професор Валерій ТОВБИЧ, член-кореспондентка академії УАА Маргарита ЯКОВЕНКО, онука, яка стала ініціатором виставки доцентка Наталія АВДЄЄВА, директор ВСП «ІІНО КНУБА» Олександр САМОЙЛОВ, завідувач кафедри інноваційної архітектури та дизайну Сергій ГЕРАСИМНЮК. Організатором виставки стала кафедра Інноваційної архітектури та дизайну.
На виставці представлені роботи, які відобразили науково-творчий шлях Вайнштейна С.М. (який складав понад 80 проєктів) та проєкти Грінгоф Е.Х. Подружжя-однокурсники з 1935 по 1941рр. навчалися у Київському інженерно-будівельному інституті (КІБІ зараз КНУБА) після закінчення якого отримали спеціальність архітектора цивільних та промислових споруд. Однокурсниками в КІБІ Самуїла та Еріки були такі знані архітектори, як Ю. Асєєв, А. Мілецький, В. Кравченко, А. Малиновський, Є. Маринченко, Г. Слуцький та багато тих, хто створили післявоєнну та сучасну архітектуру. Після закінчення інституту колишні однокурсники одружилися 11 квітня 1941 року. Подружжя завжди згадували Другу світову війну коли з перших днів Самуїл пішов на фронт в інженерні війська, будуючи бліндажі, окопи, відновлюючи мости, переправи, дороги. Еріка наполегливо намагалася доєднатися до нього з евакуації у Сибіру, приїхавши до нього на фронт. Воюючи в інженерних військах вони пройшли з Києва до Праги разом частину Європейських країн (Молдова, Румунія, Словаччина, Угорщина, Чехія) де завжди з любов’ю вивчали самобутню архітектуру, щоби впровадити ці принципи у післявоєнній відбудові України.
Представлені розроблені Вайнштейном у складі авторського колективу ансамблі центрів міст та сіл: Нова Каховка (Палац Культури та Будинок Рад з парковою зоною, що будувався за головною ідеєю відтворення самобутності країни та нашої природи (прояви: у візерунках покрівлі, надвіконних та підвіконних просторів, у розписах, декоративної кераміці, у деталях капітелей, фронтонів, карнизів, і навіть в ухилу покрівлі та у формі будівель), які були частково затоплені під час недавнього підриву Каховської ГЕС) (1952-55 рр.); експериментальні клуби у селах Пісчане, Моринці, Веселе (1951-65 рр.); житловий Північно-Броварський масив (у місті Києві на 50 тис. мешканців) з центрами побутового обслуговування (1961-88 рр.), які також були в різних районах Києва та в інших містах (р. Березняки, Новобіличі, м. Біла Церква, Донецьк). Самуїл працював разом з дружною і подружжя разом неодноразово перемогали у архітектурних конкурсах. Еріка з 1946 по 1974 працювала в «УкрНИИгипросельстрой», що був провідним інститутом з будівництва селищ. Еріка Грінгоф була авторкою багатьох проєктів у сільському будівництві особливо під час відбудови післявоєнних часів. Вона згадувала, що майже кожен з розроблених нею типових проєктів (наприклад, корівників) будувався як мінімум 100 разів. Еріка була автором, головною архітекторкою проєкту села Ксаверівка, Житомирської області з першим газифікованим та 2 поверховим на той час житлом. Вже з 1946 р. Вайнштейн став членом Спілки архітекторів України. З моменту утворення Академії архітектури Української РСР у 1946 році став аспірантом Інституту аспірантури (науковий керівник О.В. Власов – головний архітектор Києва). На виставці представлені офорти робіт під час навчання в аспірантурі Академії архітектури Української РСР, фотографії та креслення будівництва центральної площі Нової Каховки.
Основною експозицією є дорожні архітектурні замальовки (скетчі) пером та фломастером (велика кількість етюдів, малюнків пам’яток архітектури у багатьох країнах). Вражаючі 5-15 хвилинні нариси пам’яток, чи видатних споруд, наприклад, Китаю до розбудови і новітніх технологій, що зроблені в процесі екскурсії чи фахової поїздки архітектора-митця. Архітектура пам’яток і краєвидів починаючи з 1930 до 1990 років яка іноді залишилася лише на папері майстра.
Зацікавленість у вивченні шляхів розвитку архітектури повоєнних років пов’язана з потребою виховання нового покоління на прикладах творчості архітекторів випускників (КІБІ) КНУБА, які намагались відтворити народні традиції України, відбираючи найкраще, інтегруючи в архітектуру мистецькі витвори. Лише зараз можна оцінити вагомість творчого внеску тих зодчих, які в умовах індустріалізації та намагання відтворювати показну велич, яка була притаманна тоталітарному режиму, могли втілювати естетичні національні традиції в архітектуру. Це був час того покоління архітекторів, що після захисту дипломів прямо пішли на фронт Другої світової війни, а потім виконували значущу справу відбудови зруйнованої України.
Ознайомлення з виставкою проводили кураторка виставки, доцентка кафедри інноваційної архітектури та дизайну, кандидатка архітектури, доцентка Марина АВДЄЄВА та завідувач кафедри інноваційної архітектури та дизайну Сергій ГЕРАСИМНЮК.